Codein напиток Lean (лин) Полысаево

План моего нового сета был прост - подкупить парочку закладками и организовать рэп-сессию для ровных пацанчиков с района. Я решил поднять настроение этим парням, которые каждый день на весах взвешивают свои проблемы и гоняют наркотики. Но представь, у меня не было никакой закладки, и я понимал, что это серьезная проблема. Ведь без нее мой план был бы недогоном и упал бы на гыча. Я стал обрывать телефон, шмыгая от одного наркомана к другому, в поиске своей добычи. В итоге, через долгие переговоры, я смог достать беленький, который, казалось, мне совсем не поможет в исполнении моей миссии. Но я также прикупил немного хэшиса, чтобы добавить необходимую острой пикантности. Прошло несколько дней, и я наконец нашел нужных людей для моего рэп-мероприятия. Эти парни были настоящими поклонниками моего творчества. Они мечтали услышать мои линии, которые, безусловно, были бы лучшим переживанием в их жалком существовании. Мой челлендж начинался. Я выложил свои закладки на стол и предложил всем присутствующим сделать выбор. Их глаза загорелись, словно я предложил им нечто божественное. Они начали проводить весы в уме, пытаясь оценить, что им подойдет лучше - план или беленький. Мой гангстерский дроп просто поразил их. Все эти парни, казалось, забыли о своих побочках и недогоне. Они смотрели на меня с таким уважением, словно я был настоящим наркоглавой, а не просто наркоманом-комиком. Мое выступление было настоящим шоу, которое запомнится им на всю жизнь. С каждой строкой, с каждой битой, я увлекал их в мир, куда они смогли уйти от реальности. Мы смеялись, плакали, пытались забыть все свои проблемы и просто наслаждаться моментом. Моя игра слов влила в них новую энергию, новую надежду на лучшее будущее. Я был как наркотик для них, и мой стэйджинг был их дозой. Я заставлял их чувствовать себя крутыми, мощными, беззаботными. Они были моими фанатами, моими друзьями и моими единомышленниками. Наши встречи продолжались, и каждый раз я добавлял новые элементы в мои рэпы. Но, с течением времени, я понял, что я тоже попал в свою собственную паутину. Я не мог уже писать и исполнять свои рэпы без этой новой формы наркотической поддержки. Я все больше и больше зависел от этого волшебного смешения сказанного слова и наркотического пространства. Сначала я не придавал этому значения, но постепенно начал замечать, как моя наркотическая цепь стягивается все сильнее и сильнее. Я стал потерянным в своих собственных рифмах, и мое творчество потеряло свой искренний смысл. Теперь я понимаю, что я создал свое собственное заключение. Мои закладки превратились в моих заключенных, и я стал марионеткой этой зависимости. Я хочу снова чувствовать себя свободным, творческим и вдохновленным. Я хочу исправить свои ошибки и продолжить рэп, но уже без этих вредных добавок. Я хочу, чтобы в моих рифмах звучала искренность и энергия, а не привкус наркотиков. Ведь наркотики - это только временный побег от реальности, а музыка - это вечность, которая остается в сердцах людей. Я не хочу быть известным как наркоман-комик, я хочу быть известным как артист, который может коснуться сердец и разбудить эмоции своей музыкой. Так что здравствуй, наркотическое прошлое, адьес, побочки и гыча. Я выбираю путь настоящего хип-хопа и буду готовить новые треки, которые будут говорить о настоящей жизни и настоящих проблемах. Словно весы, я буду отмерять каждое слово и вносить свое весомое значение в их жизнь. И когда я выйду на сцену в следующий раз, я буду представлять не закладки и побочки, а лишь свою истинную музыку. Музыку, которая будет проникать в их души и не давать забыть, что настоящий героин - это моя искренность, а не беленький.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.